Меню
Диагностика
Зарядка
Медицина
Близорукость
Дальнозоркость
Медицина
Лифтинг
Медицина
Простатит
Дальнозоркость
Терапия
Геморрой
Геморрой

Разделы
Новости (архив)
Консультации
Диеты
Сайты для женщин
Конференции
Дневники
Знакомства
Книги


Кифосколиотические деформация грудо поясн
Ультратон амп 2 инт при простатите


вкусные печеньки на скорую руку на сковороде]
Часы наручные женские купить запоржье


история болезни клиническая фармакология ревматоидный артрит]
Причины развития сахарного диабета 1 тип




Дальнозоркость: Аналіз основних фондів ват запоріжсталь

Аналіз основних фондів ват запоріжсталь


Київ 2003


Члени Колегії Рахункової палати України:

 

Симоненко В.К. -

Голова Рахункової палати

Маліков В.В. -

Перший заступник Голови Рахункової палати

Мельничук В.Г. -

заступник Голови Рахункової палати

Хропатий Б.Ф. -

Секретар Рахункової палати

Вітковська Л.В. -

директор департаменту контролю видатків на державне управління

Головань М.М. -

директор зведеного департаменту контролю та аналізу бюджетів України

Зіпір А.П. -

директор департаменту контролю видатків на промисловість та енергетику

Іваненко Ю.В. -

директор департаменту контролю державного боргу та діяльності банківських установ

Невідомий В.І. -

директор департаменту контролю видатків на судову владу, оборону, правоохоронну діяльність та безпеку держави

Немировський В.Л.-

директор департаменту контролю використання коштів цільових бюджетних та державних позабюджетних фондів

Огородник В.С. -

директор департаменту контролю видатків на АПК та виробничу інфраструктуру

Пилипенко В.П. -

директор департаменту контролю за дотриманням законодавства з питань бюджету

Тахтай В.Є. -

директор департаменту організації та здійснення контролю за використанням коштів державного бюджету в регіонах

Фліссак Я.А. -

директор департаменту контролю видатків на соціальну сферу та науку

 

Інформація про хід виконання державних програм приватизації за результатами аналізу звітів Фонду державного майна України / Підготовлено департаментом контролю видатків на АПК та виробничу інфраструктуру / - Київ: Рахункова палата України, 2003. - Випуск 4.

 

 

 

Вступ

З часу створення Рахункова палата, не маючи повноважень щодо контролю за станом використання державної власності, відповідно до Закону України "Про Рахункову палату", здійснювала щорічні аналізи звітів Фонду державного майна України та моніторинг приватизаційних процесів в Україні. Крім того, у 2000 році проведена перевірка використання коштів Позабюджетного державного фонду приватизації. Відповідна інформація з зазначених питань направлялася до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Певна інформаційно-аналітична база з проблем приватизації, яка накопичена Рахунковою палатою за недовгий час її існування, дає підстави зробити деякі узагальнення та висновки.

Загальновідомо, що основою ринкової економіки є ефективні відносини власності, наявність приватного сектору. Слід також нагадати, що вихідною функцією капіталу, як власності, є ефективне управління. Тобто, шлях приватизації, це, перш за все, пошук відповідального власника, це шлях, на якому мали бути знайдені і сформовані ефективні системи організаційного та фінансового менеджменту.

Кінцевим пунктом цього шляху мала стати успішна адаптація приватизованих підприємств до ринкового середовища, що передбачає суттєве поліпшення результатів їх діяльності: рентабельність, продуктивність праці, створення та просування на ринок нових продуктів тощо. На думку Рахункової палати, саме під цим кутом зору необхідно досліджувати ступінь досягнення мети приватизації.

 

Загальний стан досягнення завдань приватизації

Пріоритетами та основними завданнями приватизації, що визначалися Програмами приватизації, затвердженими Законами України та Указами Президента України за останні роки були:

  • забезпечення інформаційної відкритості процесу приватизації;
  • формування попиту на об'єкти приватизації вітчизняних та іноземних інвесторів;
  • приватизація підприємств виключно за кошти, з урахуванням їх індивідуальних особливостей;
  • максимальне використання інститутів інфраструктури ринку цінних паперів;
  • залучення коштів для розвитку та структурної перебудови економіки;
  • створення сприятливих умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку приватизованого об'єкта та здійснюють ефективне управління ним;
  • створення умов для подальшого розвитку фондового ринку;
  • підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках;
  • забезпечення здійснення ефективного управління корпоративними правами, що належать державі;
  • до набрання чинності Законом України про управління об'єктами державної власності здійснення передачі в управління уповноваженим особам лише закріплених у встановленому порядку у державній власності пакетів акцій підприємств;
  • обмеження передачі в управління міністерствам, іншим органам виконавчої влади закріплених у встановленому порядку у державній власності пакетів акцій підприємств;
  • забезпечення моніторингу фінансово-господарського стану приватизованих підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів (робіт, послуг).

Проте, слід зазначити, що поставлені завдання не були виконані в повному обсязі і причини лежать, зокрема, у площині неврегульованості як законодавчого, так і організаційного забезпечення, а саме:

  • законодавча невирішеність питань приватизації, пов'язаних з удосконаленням механізмів приватизації, визначенням завдань органам виконавчої влади обсягів приватизації та упорядкуванням переліку об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до завдань вдосконалення структури виробництва і споживання, що визначаються програмою Уряду;
  • відсутність у програмах приватизації вартісних показників, що робить процес приватизації непрозорим і ускладнює виявлення зловживань при продажу великої кількості об'єктів;
  • проведення з неналежною повнотою інвентаризації об'єктів права державної власності, тому, Фонд у звітах про виконання програм приватизації не надає інформацію щодо загальної характеристики кількісних та вартісних показників державної власності по групах, галузях, органах управління та регіонах, у тому числі, державної власності, що не підлягає приватизації;
  • неефективний контроль з боку органів виконавчої влади та органів приватизації за діяльністю органів управління господарських товариств, створених за участю державної власності;
  • неефективна реструктуризація підприємств або їх об'єднань у передприватизаційний і післяприватизаційний період;
  • відсутність системного аналізу та узагальнення результатів контрольно-ревізійних заходів, проведених в системі діяльності Фонду державного майна України центральними контрольно-ревізійними органами стосовно процесів приватизації державних підприємств та корпоративного управління державними частками в новостворених господарюючих суб'єктах;
  • недостатнє здійснення органами приватизації ефективного контролю за виконанням договорів купівлі-продажу державних пакетів акцій за гроші та під інвестиційні зобов'язання покупців;
  • недосконалість механізму визначення початкової ціни об'єктів приватизації та об'єктів оренди, яка б відповідала критеріям ринкових засад та соціально-економічним вимогам дійсності;
  • неповне і несвоєчасне перерахування до Державного бюджету України орендної плати за оренду цілісних майнових комплексів загальнодержавної власності та дивідендів на належні державі частки майна у статутних фондах господарських товариств та недонадходження платежів до держбюджету від розбалансованого виробничого процесу більшої кількості приватизованих підприємств;
  • на законодавчому рівні остаточно ще не визначено правовий статус казенних підприємств, процедуру управління ними з боку органів виконавчої влади щодо ефективної їх роботи та наповнення бюджету податковими платежами і зборами.

Разом з тим, певну кількість підприємств груп Б, В, Г продано з глибиною 70 відс. і більше, у відповідності з домовленостями із Світовим банком та Міжнародним Валютним Фондом. Досягнення глибини приватизації середніх і великих підприємств було передумовою надання позик від цих організацій. Проте, обов'язковість для України виконання умов "домовленостей сторін" із вищезазначеними міжнародними фінансовими структурами в сфері роздержавлення та приватизації, без урахування галузевих і регіональних особливостей, стала одним із факторів економічної нестабільності.

Крім того, як вже не раз відмічала Рахункова палата, центральний орган приватизації та управління державною власністю України впродовж свого десятирічного існування діє як тимчасовий орган, без належного законодавчого підґрунтя, відповідно до Тимчасового положення, яке вже давно не відповідає сучасним реаліям.

Загальний аналіз матеріалів Звітів показав, що через недостатнє законодавче вирішення вищезазначених актуальних питань приватизації та відповідальності суб'єктів приватизаційних процесів не забезпечена задекларована відкритість та прозорість приватизаційних процесів.

На підтвердження вказаного, необхідно пригадати акціонерну компанію "Держінвест України ", яка була ліквідована за результатами перевірок Рахункової палати. Зазначена компанія, в обхід Фонду державного майна, передала за договорами застави суб'єктам підприємницької діяльності, у тому числі нерезидентам України, високоліквідні пакети акцій підприємств ВАТ "Київський річковий порт", "НПК "Галичина", "Нафтохімік Прикарпаття", "Харківський підшипниковий завод", "Київський інститут "Укргазпроект", що перебували у державній власності.

Законодавча та нормативна невизначеність стосовно стандарту структури висвітлення інформації у звітах про хід приватизаційних процесів, та критеріїв оцінки завдань і функцій органів виконавчої влади значно ускладнює здійснення органами державного контролю аналітичних заходів у ході підготовки до розгляду на засіданнях комітетів та Верховної Ради України Звіту Фонду державного майна України та інших органів державної виконавчої влади, що є учасниками процесів управління і приватизації об'єктів права державної власності.

При цьому законодавчі акти, які б могли істотно вдосконалити правові засади діяльності єдиної системи державних органів приватизації та здійснення державної політики в даній сфері, так і не були прийняті або не набули чинності. Зокрема, проект Закону України "Про Фонд державного майна України", який двічі приймався Верховною Радою України (05.07.2001 та 20.09.2001), у т. ч., з урахуванням пропозицій Президента України, на сьогодні так і не прийнятий.

На думку Рахункової палати, при затвердженні Державної програми приватизації необхідно передбачити підвищення рівня вимог до органів виконавчої влади і визначити критерії їх відповідальності за належне управління об'єктами державної власності та при їх реформуванні в процесі приватизації.

У зв'язку з тим, що у Програмі приватизації відсутні цінові показники, залишається відкритим питання відповідальності посадових осіб органів приватизації та державної виконавчої влади за виконання її завдань. Про опір приватизації та безвідповідальне ставлення до завдань Програми приватизації органів державної влади, місцевого самоврядування та органів управління суб'єктами господарювання Фондом неодноразово зазначалося у своїх звітах. У програмах приватизації не поєднані інтереси щодо надходження коштів до державного бюджету та сприяння діяльності конкурентоспроможного вітчизняного товаровиробника в структурі внутрішнього і зовнішнього ринків.

Слід навести приклад з недавньої сертифікатної приватизації та участі в ній органу приватизації і посередників. Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація мала здійснюватись на основі державного регулювання та контролю. Згідно із ст. 29 вказаного Закону, за порушення законодавства про приватизацію до винних осіб застосовуються кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та цивільно-правова відповідальність. Однак Фонд, видавши ліцензії фінансовим посередникам та довірчим товариствам, не вжив дієвих заходів проти порушень посередниками законодавства України.

Багато нарікань від громадян надійшло до Фонду відносно порушення їх прав та законодавства при здійсненні приватизації через довірче товариство "Разноекспорт-траст". На лист громадянки до Фонду (вх. № 17/5385 від 13.05.99) про порушення вказаним довірчим товариством її прав власності, нею була отримана відповідь лише через три місяці (від 03.08.99 № 31-290) про те, що вказане товариство провело операції з акціями заявниці за чинним законодавством.

Необхідно відмітити, що в порушення ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства", "Разноекспорт-траст" включило у договори на здійснення представницької діяльності пункт про проведення товариством операцій купівлі, продажу, застави, обміну цінних паперів. Протиправна діяльність зазначеного товариства призвела до того, що отримані на ім'я вищевказаної громадянки акції ВАТ "НПК Галичина" товариство без її згоди обміняло на інвестиційні сертифікати інвестиційної компанії "Разноекспорт".

На пропозицію Рахункової палати органу приватизації провести інвентаризацію вкладених посередниками ПМС і анулювати угоди, що не відповідали вимогам діючого законодавства, з передачею акції законним власникам, Фонд відповіді не надав.

 

Приватизаційні процеси в економічних та структурних перетвореннях

У своїх звітах Фонд державного майна постійно наголошував про динамічність процесів приватизації та стверджував, що приватизація стала основою економічних реформ. Не заперечуючи цього твердження, Рахункова палата зазначає, що у звітах не показано безпосередній вплив приватизації на економіку та в чому виявлялися конкретні позитивні зрушення в результаті зміни форм власності. При цьому Рахункова палата підкреслює, що зазначена "динамічність", а, в окремих випадках, певна поспішність приватизації не була синхронізована з темпами і характером економічних, інституційних та політичних перетворень.

Інформація органу приватизації, що надається у звітах, стосовно підвищення ефективності діяльності підприємств, які змінили форму власності в процесі приватизації, не підтверджується офіційними даними статистики та аналітичними розрахунками. Аналіз статистичних бюлетенів про діяльність підприємств, які змінили форму власності, вказує на те, що орган приватизації не співпрацює з Мінстатом та Мінекономіки з питань вдосконалення статистичних показників недержавного, у тому числі, корпоративного сектору економіки. Дані статистичного бюлетеня Держкомстату України "Про діяльність підприємств, які змінили форму власності за 2000 рік", не завжди узгоджуються з даними звітів Фонду.

Крім того, відповідно до даних статистичного бюлетеня Державного комітету статистики України "Про діяльність підприємств, які змінили форму власності, за 2001 рік", зазначається, що на підприємствах промисловості, які змінили форму власності, операційні витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) у 2,5 рази (з яких матеріальні витрати у 3,1 рази) перевищують відповідні показники підприємств державної та комунальної власності, тоді як обсяги виробництва роздержавлених підприємств переважають лише у 2,4 рази. Це вказує на те, що виробнича діяльність підприємств державної та комунальної власності є менш затратною. На думку Рахункової палати, вищевикладене може свідчити, що частина продукції приватизованих підприємств виводиться в тіньовий обіг, тому й обтяжує операційні витрати. Одночасно, за аналітичними даними звіту Фонду за 2001 рік видно, що господарські товариства з більшою державною часткою (від 50 до 100 відс.) переважають по обсягах реалізації та прибутку господарські товариства з більшою глибиною приватизації (державна частка до 50 відс.) відповідно, у 2,0 та 3,1 раза.

Разом з тим, твердження органу приватизації про те, що "вперше темпи зростання промисловості у 2000-2001 роках по галузях прямо пов'язані з глибиною їх приватизації" взагалі є надто сміливим, оскільки економічне зростання обумовлене не тільки і не стільки "ефективною" діяльністю приватизованих підприємств, скільки іншими чинниками. Зокрема, змінами в кон'юнктурі зовнішньоекономічної діяльності.

Так, висновками Українсько-європейського консультативного центру (UEPLAC) визначено два важливих чинники зростання у 2000 році економічних показників, які мають відношення до сукупного попиту. Перший свідчить про структурну різницю сукупного попиту в Україні та будь-якій країні Заходу: загальна вартість придбаних товарів та послуг дорівнює 60 млрд. грн. або приблизно 11 млрд. дол. США, що набагато менше загальної вартості експорту товарів того ж року - 19,5 млрд. дол. США. Другий показник вказує на динаміку сукупного попиту: експорт товарів та послуг ( у доларах США ) у 2000 році зріс на 24 відс. порівняно з 1999 роком, що значно перевищує зростання реального споживання - більше 11,5 відсотка. Таким чином, іноземний попит був у звітному році надзвичайно важливим для економічного росту України.

Крім того, аналіз статистичних даних про зовнішню торгівлю показує, що продукція, яка йде на експорт, включаючи ті види, експорт яких найбільше сприяв економічному росту, має низьку додану вартість і є продукцією енергоємних виробництв (радянська індустріальна спадщина). За даними митників, сталь та чорні метали склали 35 відс. експорту у 2000 році (більше 5 млрд. дол. США), у той час коли експорт виробів із сталі складав тільки 4,5 відс., трохи більше ніж експорт залізної руди.

Ці дані свідчать про те, що висновки органу приватизації вказують на недостатній рівень його роботи щодо здійснення аналізу економічних наслідків приватизації та впливу соціально-економічних наслідків приватизаційних процесів на вирішення комплексу загальнодержавних проблем структурної перебудови галузей народного господарства.

Структурні зрушення в українській промисловості, що відбуваються з 1993 року - початку великої приватизації, характеризуються зростанням питомої ваги важкої індустрії (енергетика, паливна, чорна металургія) та різким падінням машинобудування і легкої промисловості. Частка першої групи в 2000 році сягнула 63 відс. всього промислового виробництва, тоді як протягом 1990-1993 років вона коливалася на рівні 40 відсотків. Серед базових галузей неухильно зростає частка чорної металургії (з 14,6 відс. в 1993 році до 28,2 відс. в 2000 році).

У 2001 році, відповідно до матеріалів звіту органу приватизації вказується, що 84,0 відс. обсягу експорту припадало на недержавний сектор виробництва. Необхідно відмітити, що найбільшу питому вагу експорту складали підприємства металургійної промисловості, яка у 2001 році продовжувала реалізовувати продукцію на експорт за цінами, які викликали антидемпінгові розслідування з боку держав-імпортерів. Разом з тим, експортна діяльність цих енергомістких та екологічно небезпечних галузей має найбільшу питому вагу з відшкодування податку на додану вартість, що, певним чином, дестабілізує процес виконання державного бюджету.

Так, за даними Держказначейства у 2001 році сума нарахованих та сплачених тільки відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ лише по Донецькій області складає 3,2 млн. гривень. Разом з тим, відповідно до Закону України від 14.07.99 "Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України", протягом 2001 року підприємствам - учасникам експерименту, надано пільг з оподаткування на суму 621,6 млн. гривень.

Відомо, що третє тисячоліття - це епоха так званих "інтелектуальних" технологій. Проте Україна, в результаті здійсненої валової та безсистемної приватизації, може залишитись на етапі індустріальної цивілізації 50-х років минулого століття, яка повністю себе вичерпала. Благополуччя багатьох країн світу, що перебувають на стадії постіндустріального розвитку економіки, побудовано на високоінтелектуальних технологіях, які дають великі обсяги доданої вартості, а не на вугіллі та чавуні. Так, добуток вугілля дає додану вартість лише 1-2 відс., виробництво теплової електроенергії 3-4 відс., виплавка чавуну та сталі 4-6 відс., а виробництво сучасного комп'ютера - аж 1500 відсотків.

Наприклад, в Україні найбільш наукоємні виробництва, зокрема, мікроелектронна галузь (завод "Квазар", завод "Радон", ВО "Гама" тощо) та виробництво авіаційних двигунів (ВО "Мотор-Січ") почали приватизовуватись з 1993 року. В результаті приватизації мікроелектронну галузь, основу розвитку машинобудування, зруйновано. Так, ВАТ "Квазар", одне з найпотужніших виробників електронної промисловості СРСР, після приватизації здійснює, в основному, регенерацію (утилізацію) золота, знятого з елементів електронних та електротехнічних деталей, а більша частина технологічного, придбаного за валюту обладнання, утилізована на металобрухт. При цьому, в результаті незаконно проведеної "інвентаризації" майна заводу, матеріали якої в Мінпромполітики "загубились", до складу товариства необґрунтовано включили будівлі державного НДІ мікроприладів, в яких розміщені і працюють лабораторії інституту. Неодноразові доручення Кабінету Міністрів України щодо усунення Фондом державного майна порушень чинного законодавства та забезпечення врегулювання майнових прав державного інституту до сьогодні органом приватизації не виконані.

Щодо впливу приватизаційних процесів на інвестиційний клімат, то відповідно до даних статистичного бюлетеня Державного комітету статистики України "Про діяльність підприємств, які змінили форму власності, за 2001 рік" обсяги інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення), освоєних роздержавленими підприємствами, становили лише 38,5 відс. від коштів, засвоєних підприємствами державної та комунальної власності. Так, у підприємств харчової промисловості та переробки сільськогосподарської продукції цей показник (1070,1 млн. грн.) становить 2650 відс. (у 26,5 рази) до відповідних підприємств державної та комунальної власності та складає 21,7 відс. усіх інвестицій підприємств, що змінили форму власності.

 

Стан виконання договорів купівлі-продажу

Аналізуючи звіти ФДМУ, Рахункова палата неодноразово зазначала про недостатнє забезпечення з боку органів державної влади і органів приватизації контролю виконання умов договорів купівлі-продажу об'єктів державної власності та нормативне забезпечення визначення критеріїв відповідальності покупців, у тому числі, за виконання інвестиційних зобов'язань. Так, загальний обсяг передбачених договорами інвестицій на період 1995-2006 роки має становити 7,2 млрд. гривень. Проте фактичний обсяг інвестицій на звітну дату склав 3,3 млрд. грн. або 45,8 відсотка. Одночасно, відповідно до матеріалів Звіту, обсяги фактично внесених інвестицій у 2001 році становлять 746,33 млн. грн. або 94,0 відс. до фактично внесених у 2000 році, при цьому обсяг інвестицій, передбачений договорами на 2001 рік, становить 1136,23 млн. грн., що на 25 відс. більше обсягів, передбачених на 2000 рік. Таким чином, через недостатній рівень контролю з боку Фонду, у 2001 році намітилася чітка тенденція до суттєвого невиконання умов договорів щодо надходження інвестицій (65,7 відс. виконання). Враховуючи, що в наступні п'ять років передбачені надходження інвестицій мають скласти 3,39 млрд. грн. або більше 54,0 відс., факт їх виконання стає сумнівним.

Невиконання покупцями умови щодо збереження та створення нової кількості робочих місць відмічалося у 2001 році по 27 договорах, що призвело до скорочення 198 та нестворення нових 226 робочих місць. Проте, згідно із статистичними даними, кількість працівників, зайнятих на підприємствах, які змінили форму власності у промисловості, за 2001 рік зменшилась (з 21281,1 до 1900,9), на 227,2 тис. чоловік. При цьому кількість працівників державних та комунальних підприємств скоротилась лише на 101,2 тис. чол. (майже у 2 рази) і склала 915,7 тис. чоловік. Таким чином, фактичне скорочення робочих місць на підприємствах промисловості, що змінили форму власності, у звітному періоді склало 227,2 тис. чол., що вказує на недостатній рівень соціальних вимог, які застосовував орган приватизації при підготовці об'єктів до приватизації та характеризують її наслідки.

Крім того, однією з причин порушення умов договорів купівлі-продажу об'єктів будівництва є питання нечіткого формування продавцем (Фондом) умов продажу. Тобто, має місце практика, коли не умови договорів виступають критерієм їх виконання, а відношення посадових осіб органу приватизації до цих умов та покупців об'єктів, що вказує на непрозорість нормативів, які визначають стандарти критеріїв укладання угод купівлі-продажу.

Як відмічено Рахунковою палатою, у звітах органу приватизації відсутні аналітичні показники ефективності діяльності підприємств (прибуток, дивіденди, платежі до бюджету тощо) та вплив на них умов договорів купівлі-продажу, це свідчить про те, що Фонд не володіє якісними показниками виконання умов договорів та не здійснює заходів щодо вдосконалення критеріїв оцінки їх виконання.

Зазначене дозволяє органу приватизації в окремих випадках, при суб'єктивній оцінці умов виконання договорів, вносити до них зміни.

Наприклад, Фондом переглянуто договір купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "Одеський НПЗ" з компанією Luk-Sintez Oil Limited щодо зменшення зобов'язань поставки нафти з 2,4 до 1,8 млн. тонн із одночасним збільшенням інвестицій на два роки в сумі 10,0 млн. дол. США (по 5 млн. дол. щорічно). Причому Фонд прийняв рішення про зміну умов договору після порушення справи про розірвання договору в господарському суді Одеської області, у зв'язку з невиконанням покупцем його умов, зокрема, у 2000 році поставлено 1,212 млн. тонн - 50,5 відс. від зобов'язань.

Проте і в 2001 році з 2,1763 млн. тонн нафти з Російської федерації компанією поставлено на НПЗ лише 1,5584 млн. тонн. Разом з тим, згідно зі звітними даними, ВАТ "Одеський НПЗ" працює за давальницькою схемою, "ефективність" якої для вітчизняної економіки добре відома. Обсяг виробленої продукції, з урахуванням вартості переробленої нафти, у звітному році склав у порівняльних цінах - 2472,2 млн. грн., а обсяг реалізації - лише 175,0 млн. грн. або 7,1 відс., при цьому прибуток становив лише 0,6 млн. гривень. Отже, збільшивши обсяг виробленої продукції у 2001 році до 2000 в 1,7 раза, підприємство фактично сплачує незначний податок на прибуток.

Фактично, держава отримує від промислового інвестора не належні надходження до державного бюджету, як того вимагає Програма приватизації (п. 2, п. 9) щодо забезпечення ефективного функціонування стратегічного для економіки і безпеки держави підприємства у післяприватизаційний період, а відходи виробництва, що складають екологічну небезпеку та підвищення цін на нафтопродукти, яке спричиняє відповідне збільшення видатків вітчизняних споживачів та зменшення податкових надходжень до бюджету України від їх виробничої діяльності.

 

Передприватизаційні процеси та реструктуризація

Виконання завдань Програми приватизації по підготовці до приватизації об'єктів в розрізі органів виконавчої влади, в управлінні яких перебувають об'єкти зазначених груп, органом приватизації майже не виконувалось. Дані звітів підтверджують, що робота Фонду з передприватизаційної підготовки та реструктуризації підприємств, в основному, зосереджена на приватизації високоліквідних підприємств групи В, Г.

Так, стосовно виконання завдань з підготовки об'єктів груп В, Г до продажу, то відповідно до матеріалів Звіту у 2001 році, до переліків підготовки об'єктів, сформованих на підставі пропозицій органів виконавчої влади, Фондом було включено 180 об'єктів. Проте, у зв'язку з відмовою передачі установчих документів корпоратизованих підприємств до органу приватизації 29 об'єктів, підпорядкованих Мінпаливенерго, було виключено з переліку. Крім того, ще 16 об'єктів було виключено на підставі звернень керівників міністерств, відомств та народних депутатів України. Отже, перелік об'єктів скоротився до 135 підприємств груп В, Г, а фактично було підготовлено 96 підприємств, що складає лише 16,0 відс. до орієнтовного плану (600 од.), передбаченого програмою.

Водночас Програмою приватизації не передбачено необхідності внесення змін до закону щодо уточнення пропозиції об'єктів державної власності, по яких органам, уповноваженим управляти державним майном, та Фонду держаного майна України визначаються завдання з передприватизаційної підготовки підприємств на кожний бюджетний рік, з відповідною розбивкою по відомствах і за регіонами та встановлює лише їх орієнтовну кількість.

Невиконання завдань з підготовки об'єктів до продажу орган приватизації пояснює відстороненістю і спротиву органів державного управління, зволіканням з боку керівництва підприємств, відсутністю коштів на реєстрацію та не передачею документів засновником. Проте зазначене вказує, по-перше, на те, що Фонд недостатньо виконує повноваження власника державного майна, надані статтею 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", та не вживає адекватних заходів впливу, а саме: не використовує процедури банкрутства, не застосовує заходів щодо притягнення до відповідальності посадових осіб органів, уповноважених управляти державним майном відповідно до ст. 29 зазначеного закону, по-друге, на недосконалість чинного законодавства.

В системі передприватизаційної підготовки до приватизації особливе місце займає реструктуризація підприємств. Основне завдання реструктуризації полягає у підвищенні конкурентної спроможності та інвестиційної привабливості підприємств, що підлягають приватизації. Крім того, реструктуризація мала б слугувати відокремленню самодостатніх, галузево та технологічно не пов'язаних виробництв та обтяжливої соціальної інфраструктури.

Однак фактичний стан справ у цьому напрямі діяльності органу приватизації свідчить, що реструктуризація зведена до чергового перерозподілу державної власності на користь окремих комерційних структур, при цьому, без відповідних здобутків держави, а саме надходжень до державного бюджету.

Так, орган приватизації, всупереч ст.17 передостанньої Програми приватизації та ст. 14, 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" за розпорядженням Кабінету Міністрів України, без пропозицій та висновків комісії з приватизації, "реструктуризував" на користь комерційних структур стратегічно важливий для економіки та безпеки держави ВАТ "Нікопольський південнотрубний завод".

Необхідно зазначити, що ВАТ "Нікопольський південнотрубний завод" є монополістом з виробництва насоснокомпресорних труб і труб для геологорозвідки (реконструкція завершена у 90-і роки); гарячекатаних труб різного призначення, у тому числі для газонафтопроводів; корозійностійких труб з нержавіючої сталі, у тому числі для енергетики та оборони.

Згідно із затвердженим планом приватизації (наказ Фонду від 02.06.98 №8пп) реструктуризація цілісного майнового комплексу не передбачалася. Програмою приватизації та Законом України "Про приватизацію державного майна" реструктуризація об'єкта після затвердження плану приватизації та здійсненого пільгового продажу акцій створеного товариства також не передбачалась.

Внаслідок реструктуризації підприємства 80 відс. потужностей заводу, що виробляють високоліквідну продукцію, перейшли під контроль комерційних структур без права повернення майна у власність держави, так як у створених суб'єктах господарювання 50,1 відс. статутного фонду належить новим власникам. При цьому стратегічно важливому для економіки і безпеки держави ВАТ "Нікопольський південнотрубний завод" залишено неконкурентоспроможне енергомістке виробництво трьох цехів, загальнозаводські структури забезпечення та обслуговування (у тому числі ремонтні служби) та кредиторська заборгованість, що майже дорівнювала величині статутного фонду ВАТ. Як результат, залишкова вартість основних засобів за 2000 рік зменшилась на 107,02 млн. грн. (тобто, з 328,8 млн. грн. на 01.01.2000 до 221,78 млн. грн. на 01.01.01).

На пропозиції Рахункової палати Фонд не тільки не виправив допущені прорахунки, маючи абсолютний контроль над ВАТ, але й поглибив проблему, продовжуючи так звану реструктуризацію державного майна ВАТ "Нікопольський південнотрубний завод" і створює акціонерні товариства, в результаті чого залишкова вартість його основних засобів на 01.10.2002 рік зменшилась ще на 101,1 млн. грн. і становила 120.7 млн. грн., що складає лише 33,1 відс. статутного фонду (364,75 млн. гривень).

Щодо факторів ціноутворення, то згідно з твердженням Фонду у Звіті за 2001 рік, на який покладено обов'язки державного регулювання оціночної діяльності в Україні, одним із основних факторів виступає пропозиція, яка повинна відповідати вимогам потенційних покупців. Ціноутворення при оцінці державних пакетів акцій має обслуговувати інтереси покупців щодо інвестиційної привабливості підприємств. При цьому Фонд погоджується з претензіями покупців щодо високих цін на пакети акцій фінансово благополучних, стратегічних для економіки і безпеки держави, підприємств і має намір "вдосконалити" нормативні документи щодо визначення початкової ціни та формування відповідних конкурсних пропозицій.

Така методологія ціноутворення стосовно задоволення економічних інтересів покупців не узгоджується з завданнями Програми приватизації щодо надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України.

Зазначене можна проілюструвати на прикладі оцінки та продажу 25-відсоткового пакету акцій плюс одна ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь". У жовтні 2001 року переможець конкурсу - Торговий дім "Запоріжсталь" придбав вказаний пакет акцій за 71,1 млн. грн. при стартовій ціні (за номіналом) - 70,3 млн. гривень. Проте у 2000 році, відповідно до Звіту Фонду за 2000 рік, такий самий пакет акцій ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь" був проданий за 132,5 млн. грн., тобто, на 61,4 млн. грн. більше. Крім того, прибуток, отриманий підприємством за 2000 рік (603,4 млн. грн.), у 2,1 рази перевищує вартість його статутного фонду - 281,2 млн. грн., а вартість пакету акцій у 2001 році по прибутковості мала б скласти не менше 150,9 млн. гривень.

Проблеми ціноутворення при продажі державного майна перейшли і у 2002 рік. Так, 81,59 - відсотковий державний пакет акцій відкритого акціонерного товариства "Запорізький автомобільний завод", якому належить половина акцій СП "АвтоЗАЗ - Daewoo" з статутним фондом 605,97 млн. грн., проданий лише за 54,2 млн. гривень.

 

Управління державним майном та фінансові результати приватизації

Загальний аналіз матеріалів звітів показав, що Фонд, маючи відповідний ресурс по обсягах продажу, не забезпечив повною мірою виконання фінансових завдань програм приватизації (див. табл.1).

Таблиця 1 Динаміка надходження коштів до Державного бюджету України від приватизації держаного майна
Обсяги надходжень (млн. грн.) Роки
Всього
1992-1997 1998 1999 2000 2001 2002

План

500,0 1040,0 800,0 2575,0 5697,3 5585,0 16197,3

Факт

147,2 360,8 694,6 2075,5 2132,0 576,4 5986,5
Відсоток виконання 29,4 34,7 86,8 80,6 37,4 10,3 40,0

попередні дані Держказначейства

 

Рахункова палата у своїх аналізах проектів державних бюджетів вказувала на недостатню обґрунтованість планових показників надходжень від приватизації і, відповідно, зменшення надійності виконання державного бюджету.

Проблема, яка має суттєвий вплив на процеси ринкової трансформації економіки України, це - ефективне управління корпоративними правами, у тому числі держави. Слід зазначити, що у звітах Фонд визнає недосконалість діючої системи управління корпоративними правами. Проте Фондом не вжиті заходи з удосконалення відповідної нормативно-правової бази.

Аналізуючи звіти Фонду, Рахункова палата постійно наголошувала, що управління корпоративними правами держави здійснювалось безсистемно: через інститут державного представництва, шляхом передачі державних пакетів акцій в управління окремим комерційним структурам, відомствам, обласним державним адміністраціям, через створені спеціальні органи (Національне агентство по управлінню державними корпоративними правами, Держінвест). Проте, упорядкування відносин цієї виключно важливої сфери економічного життя держави не відбулося.

Зокрема, згідно з дослідженнями консалтингової компанії "McKinsey" ріст прозорості корпоративного менеджменту забезпечує зростання капіталізації підприємства більш ніж на 20 відсотків. Проте орієнтир на зростання капіталізації через нерозвиненість фондового ринку, що є одним із завдань приватизації, поки що не став пріоритетним у діяльності багатьох приватизованих підприємств.

Разом з тим, органом приватизації не забезпечено достатній рівень менеджменту державними корпоративними правами та належне виконання державного бюджету щодо надходження дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності.

Яскравим прикладом неналежного виконання Фондом державного майна контрольних функцій державного органу виконавчої влади є управління корпоративними правами ВАТ "АвтоЗАЗ", 81,6 відс. акцій якого передані в управління ВАТ "Українська автомобільна корпорація", яке, за умовами конкурсу, взяло на себе зобов'язання:

  • забезпечити реалізацію автомобілів виробництва СП "АвтоЗАЗ - Деу" у 2000 році - 38 тис. од., у 2001 році - 53 тис. од.;
  • забезпечити отримання прибутку СП у 2000 році - 96 млн. грн., у 2001 році - 132 млн. грн. та сприяти нарахуванню дивідендів у розмірі не менше 60 відс. від прибутку СП "АвтоЗАЗ - Деу".

Проте, СП "АвтоЗАЗ - Деу", як складова ВАТ "АвтоЗАЗ", реалізувало автомобілів у 2000 році - 12,9 тис. од. (33,9 відс. зобов'язань), у 2001 році - 15,4 тис. од. (28,0 відс. зобов'язань), отримало збитки 48,2 млн. грн. та 34,1 млн. грн., тому питання нарахування дивідендів не виникало. Незважаючи на невиконання умов конкурсу, ВАТ "Українська автомобільна корпорація" Фонд визнав переможцем конкурсу з продажу вищевказаного пакету акцій ВАТ "АвтоЗАЗ", як промислового інвестора.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України та Фондом державного майна не вжиті заходи з удосконалення нормативно-правової бази щодо ефективного управління корпоративними правами держави. Рахункова палата неодноразово зауважувала, що Фондом та органами виконавчої влади, на які покладені обов'язки з управління державними корпоративними правами, не забезпечували ефективну дивідендну політику на підзвітних підприємствах та належне виконання Державного бюджету України щодо надходження дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності.

Навіть у минулому, найбільш вдалому з точки зору економічних показників, році до Державного бюджету України надійшло 162,3 млн. грн., а нарахували ці дивіденди лише 5,4 відс. підприємств, в яких держава має корпоративні права (див. табл. 2).

Таблиця 2 Динаміка надходження дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності, до Державного бюджету України
Обсяги надходжень (млн. грн.) Роки
Всього
1993-1997 1998 1999 2000 2001 2002

План

- 100,0 40,0 275,0 200,0 438,9 1053,9

Факт

47,9 43,1 46,2 105,3 74,6 162,3 479,4
Відсоток виконання - 43,1 115,5 38,3 37,3 37,0 45,5

корпоративне управління здійснювало Національне агенство по управлінню державними корпоративними правами

попередні дані Держказначейства

 

Матеріали звітів вказують, що діяльність Фонду щодо управління державним майном, в основному, зводиться до управління у сфері орендних відносин. Дані Фонду державного майна України та Державного казначейства України свідчать про те, що Фонд не здійснює повне та ефективне управління державним майном у даній сфері.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" встановлено завдання з надходження коштів у 2001 році від оренди державного майна в сумі 52,0 млн. гривень. За даними Звіту Фонду до державного бюджету було перераховано 80,0 млн. гривень. Проте, за даними Держказначейства, до державного бюджету за КФК22080000 "Плата за оренду цілісних майнових комплексів" надійшло 128,1 млн. грн., що в 1,6 раза більше надходжень від договорів оренди, облікованих Фондом і свідчить про те, що договори, які забезпечують майже 40,0 відс. загальних надходжень від оренди державного майна до державного бюджету, знаходяться поза межами контролю Фонду. Таким чином, орган приватизації не повною мірою володіє достовірною інформацією про використання державного майна та не забезпечує достатній контроль за управлінням об'єктами державної власності., тому питання використання державного майна, що не увійшло до статутних фондів створених у процесі приватизації акціонерних товариств, потребує законодавчого врегулювання.

За ініціативою Фонду постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2001 № 542 внесені зміни до Методики розрахунку і порядку плати за використання державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786, якими було зменшено плату за оренду державного майна для телекомпаній. Крім того, Фондом опрацьовується проект нової редакції, затвердження якого надасть можливість визначати справедливу вартість об'єктів оренди, що дозволить збільшити надходження коштів від оренди до державного бюджету.

При цьому, на думку Рахункової палати, одним з ключових моментів у використання державного майна виступає визначення справедливої вартості об'єктів оренди, що є пріоритетним та першочерговим при вирішенні питання розміру орендної ставки державного майна.

Як показала перевірка Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, проведена Рахунковою палатою у 2001 році, за використання передавальних засобів Концерну на одному каналі мовлення комерційний канал ТРК "Студія 1+1" сплачував за годину мовлення на 200-300 грн. менше, ніж Національна телекомпанія України УТ-2, незважаючи на те, що ТРК "Студія 1+1" використовувала для трансляції найбільш привабливі вранішні та вечірні години ("prime-time"), справедлива вартість яких найбільша.

Процесу ефективного управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, завдає шкоди його примусове відчуження за рішенням суду під час визнання господарських товариств банкрутами, а також самостійна реалізація державного майна органами податкової адміністрації за борги господарських товариств. Вказане свідчить про те, що Фонд після приватизації державних підприємств не здійснює належний контроль за управлінням майном, яке не увійшло до їх статутних фондів, тому не в стані попереджувати процеси примусового відчуження, що є свідченням неналежного виконання органом приватизації функцій власника державного майна та незабезпечення дієвого контролю за його ефективним управлінням.

Разом з тим, Фонд державного майна у звітах не висвітлює ефективність діяльності підприємств, створених за кордоном, за участю органів державної влади та приватизації. Відсутність такої інформації унеможливлює здійснення об'єктивної оцінки стану забезпечення контролю за цією категорією державного майна.

Негативні наслідки управління державним майном за кордоном характеризують матеріали листа Міністерства закордонних справ України від 08.05.2002 № 101/13-075/89, які свідчать, що почастішали випадки подання іноземними суб'єктами господарювання позовів до Кабінету Міністрів України, органів державної влади, а також до закордонних юрисдикційних органів щодо звернення стягнення на державну власність України, яка знаходиться за закордоном. Як наслідок, за позовами іноземних суб'єктів підприємництва заарештовується державне майно, блокуються рахунки посольств України.

Таким чином, недостатній моніторинг укладених договорів з іноземними контрагентами та незадовільна діяльність Фонду, як органу, що здійснює повноваження власника державного майна, обумовлюють виникнення таких ситуацій.

 

Використання коштів, спрямованих на реалізацію Державної програми приватизації

Результати перевірки використання коштів Позабюджетного державного фонду приватизації, які спрямовані на реалізацію Державної програми приватизації у 2000 році, здійсненої Рахунковою палатою, показали, що існуюча схема розподілу і витрачання коштів на виконання зазначеної програми не забезпечувала їх економного і раціонального використання Фондом державного майна України. Однією з головних причин цього було те, що процес формування і спрямування цих коштів не мав відповідного законодавчого і нормативно-правового забезпечення, адекватного сучасному стану і обсягам приватизації.

З моменту прийняття у 1992 році Закону України "Про приватизацію державного майна" і понині не прийняті законодавчі та нормативно-правові акти, які б регулювали порядок визначення нормативів витрат на виконання Державної програми приватизації, що затверджуються цією Програмою. Через відсутність чіткого нормативного визначення порядку відшкодування витрат коштів позабюджетного Державного фонду приватизації (ПДФП) на виконання Державної програми приватизації, розмежування витрат на виконання програми приватизації і утримання апарату органів приватизації, значна частина виділених на виконання Програми коштів фактично використовується на господарчі, соціально-побутові та інші потреби.

Так, кошти в сумі 10185,7 тис. грн. використані Фондом за статтями Програми "господарські витрати", "соціальне забезпечення" та "навчання" переважно, на утримання центрального апарату Фонду, що майже в 70 разів більше проти виділених йому з держбюджету на ці ж цілі, як державній установі. Отже, зазначені кошти використані не раціонально, оскільки витрати на утримання центрального апарату Фонду та регіональних відділень, відповідно до пункту 14 Тимчасового положення про Фонд, повинні здійснюватися з державного бюджету.

Міністерство фінансів не забезпечило виконання ст. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" щодо обов'язкового включення ПДФП до спеціального фонду держбюджету. Неврегульованість у законодавчому порядку використання коштів ПДФП як бюджетних, дала можливість Фонду при формуванні і розподілі витрат на виконання Програми приватизації не дотримуватись Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2000 № 17, та інших вимог, стосовно видатків за рахунок бюджетного фінансування.

Контроль за фактичним витрачанням коштів за напрямками здійснювався Фондом лише у порівнянні із загальними нормативами витрат на виконання Програми приватизації, як з максимальним рівнем використання коштів, а не з наперед визначеними потребами, згідно із затвердженими кошторисами. Витрати проводилися за поточними потребами та довільними рішеннями керівництва Фонду. Ще більші можливості для управління коштами на свій розсуд отримав Фонд з прийняттям Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, п. 126 якої дозволено перерозподіл коштів ПДФП між напрямами витрат на виконання цієї програми. Практично, з наданням такого дозволу, нормативи витрат, затверджені цією Програмою, втратили свій сенс і стали прикриттям неконтрольованого використання коштів.

Крім того, незважаючи на те, що фінансування ліквідації наслідків аварії на очисних спорудах м. Харкова здійснювалося з липня 1995 року із залученням кількох джерел фінансування, у тому числі, з позабюджетного Державного фонду приватизації, Кабінет Міністрів України не організував перевірку витрат зазначених коштів та не визначив доцільність витрачання коштів позабюджетного Державного фонду приватизації на реконструкцію і утримання комунального майна, як пропонувала Рахункова палата.

 

Заключні положення

Приватизоване підприємство, яке функціонує у конкурентному середовищі, за своєю природою має бути налаштоване на зростання обсягів виробництва, якості продукції, суттєве підвищення продуктивності праці, прозорість фінансового менеджменту.

Для більшості як приватизованих, так і державних підприємств України залишаються характерними високі витрати виробництва, низька продуктивність праці, застосування товарообмінних (бартерних) операцій, зростання заборгованості, відсутність інновацій та недостатній рівень інвестицій у виробництво. Підсумовуючи вищевикладене, слід зауважити, що ефективний власник, як масове явище, а не окремі випадки, у вітчизняну економіку ще не прийшов. Тобто, упорядкування відносин власності та становлення системи цивілізованого корпоративного управління та прозорого фінансового менеджменту, що є невід'ємним результатом приватизації і конкурентного середовища, ще має відбутися.

Приватизаційний процес в Україні вступив у нову фазу, коли масова приватизація майже завершилася і очікується, що зміна власності досягне стратегічних підприємств, великих господарських комплексів та природних монополій, тому законодавче забезпечення нової програми приватизації має усунути недоліки та прорахунки попередніх років і, дійсно, створити умови для забезпечення прозорої діяльності власників, які спроможні ефективно управляти підприємствами у конкурентних умовах.

 

 

Источник: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/...


Автор: SpecCtrL


<< Есть ли шанс выжить при раке предстательной железы Можно ли париться пригрыжи шейного отдела позвоночника &rt;&rt;

Новое:Кифосколиоз шейного отдела позвоночника физ упражнения, Стоп-артрит в ветеринарии инструкция, Центр дэма на анохина мануальная терапия

Опросник

*Ваше имя или псевдоним:


*Ваш e-mail (не отображается для всех пользователей):


*Ваш комментарий:




Все страницы

Наши рассылки
Какой препарат антибиотиков применяется при простатите
Курс персональный флеболог цена




Мы в соцсетях


Лента статей

Самая красивая героиня сериала "Игра престолов"










 

© 2014 Аналіз основних фондів ват запоріжсталь
Показать всё Лента